Замок князя Острозького, поблизу м. Долина. ФОТО. Ч2

Лютий 06 09:36 2017

До Вашої уваги продовження історії про природу Долинського району, його флору та фауну на прикладі Мало-Турянського лісництва, написана прес-службою Вигодського лісгоспу 

 

Очолює Мало-Тур’янське лісництво молодий лісничий, але вже досвідчений, з десятирічним стажем роботи лісничий Луцький Олег Володимирович. Керувати людьми часом буває складно навіть досвідченому, з великим стажем, людині. А з невеликим досвідом роботи фахівцеві, і зовсім непосильне завдання. Однак, Олегу Володимировичу ця справа виявилася по плечу. Відразу після закінчення Львівського державного лісотехнічного університету, молодого фахівця призначили помічником лісничого Людвиківського лісництва, потім став лісничим Бескидського лісництва, пропрацювавши на цій посаді три роки, згодом був переведений лісничим Мало-Тур’янського лісництва.

 

 

– А що ж Вас до цієї професії привело? – цікавлюся я.

– Мені ця професія, напевно, у спадок передалася, – посміхається Олег Володимирович.

– Мої батьки все своє життя були пов’язані з лісовою галуззю, я в цьому оточенні виріс і іншого життя для себе не уявляю.

Любов до природи закладається з дитинства, – вважає лісничий.

– У моєму випадку це дійсно так. Народився і виріс я в селищі Вигода. Мій батько Володимир Ярославович, очолював багато років найбільше підприємство в районі – Вигодський лісокомбінат, а згодом і Вигодський держлісгосп. Тому ще в школі у мене з’явилося бажання працювати в лісі. Коли настав час вступати, я вже не сумнівався, що зв’яжу своє життя саме з лісом.

Цього літа вже буде три роки, як Олег Володимирович Луцький очолює лісництво.

– Навчання в університеті мені дало дуже багато. Там я отримав не тільки величезну теоретичну базу, але і гарну практику, – розповідає Олег Володимирович.

– Перші два курси у мене улюбленим предметом була геодезія. А потім віддавав перевагу тим предметам, якими зараз користуюся: лісовідновлення, лісовпорядкування і іншим. У нас у групі було багато хлопців, і треба сказати, що всі вони ставилися до цих дисциплін з непідробним інтересом. Про навчання в університеті завжди приємно згадувати. Особливо запам’яталися лекції тих професорів і викладачів, які вже мають багатий життєвий і практичний досвід.

 

 

На думку Олега Володимировича, найскладніше – це робота з людьми.

– На практиці нас вчили, як робити відводи, як вирощувати ліс і багато чому іншому. А ось керувати людьми доводиться вчитися самому, – каже він.

– Перші роки було дуже важко, а потім стало трохи легше. На керівній посаді, як ніде, потрібен досвід, адже ти відповідаєш не тільки за себе, але і за людей. Тут необхідно передбачити все. А для цього роботу треба побачити зсередини, розібратися, зрозуміти всі нюанси. Важливо навчитися прораховувати все на десять кроків вперед. Наприклад, в який лісовий масив відправити людей на заготівлю деревини. Влітку – в один, взимку – в інший, щоб була можливість дістатися туди, заготовити і без проблем вивезти деревину. Згодом дізнаєшся про колектив, розумієш, як хто працює, знаходиш до людей індивідуальний підхід.

В лісництві працюють п’ять майстрів лісу, і права рука лісничого – помічник лісничого Дацьо Руслан Ігорович. За словами Олега Володимировича, команда невелика, але з основними обов’язками справляються. Перед початком робочого дня, обов’язковий дзвінок директору з доповіддю про обстановку та події за минулу добу.

– Це офіційно робочий день починається і закінчується за графіком, – відверто каже Олег Володимирович.

– А насправді, він не починається і не закінчується: ти живеш цим цілодобово, по-іншому не виходить, якщо любиш свою роботу. Але в цю професію і приходять саме такі люди, ті, хто любить природу і любить за нею доглядати.

 

 

– Два – три  рази в тиждень я обов’язково інспектую всю, підконтрольну мені територію, це необхідно, адже виявити будь-які порушення і виправити становище можна лише по гарячих слідах. Іноді трапляються загоряння в весняно-літній період, восени і взимку – жителі ближніх сіл намагаються незаконно вирубувати ліс, іноді спостерігається падіж диких тварин. За збитки, завдані лісі, ми матеріально відповідальні.

– А в чому ж все таки різниця між майстром лісу і лісничим? – питаю я Олега Володимировича.

– Лісничий – це фахівець з лісовпорядкування, використання і захисту лісу, тобто лісогосподарник, який відповідає за життя лісового господарства в цілому. А майстер лісу, – це лісовий сторож, який охороняє ввірену йому ділянку території від несанкціонованого полювання і незаконних порубок. У нашому лісництві за кожним майстром лісу закріплена територія близько 450 га, яку він пильнує і охороняє.

– Лісничий стежить за тим, щоб рубка дерев не нашкодила лісу, щоб вигорілі або виробленні місця своєчасно засаджувалися новими деревами, ліквідує захаращення старих і повалених стовбурів. Він здійснює підготовку саджанців і насіння, визначає місце і час посадки. Зусиллями лісничого і його помічника облаштовуються нові ліси, замість минулорічних вирубок. А територія Мало-Тур’янського лісництва немаленька – 2207 гектара. Як бачите, роботи дуже багато, і відпочивати нам на лісових просторах ніколи.

 

 

– Чим особливо цікавим є Мало-Тур’янське лісництво?

– На мою думку – дендрологічним парком  під однойменною назвою, який заснований в 1996 році. Площа парку становить 6,8 га і знаходиться на території  Мало-Тур’янського лісництва. Насадження в парку багате за видовим складом дерев та чагарників цінних порід. Тут зростають основні лісоутворючі породи дерев – ялина європейська, ялиця біла, дуб звичайний, дуб червоний, клен-явір, а також дерева-екзоти – береза карельська, сосна кедрова, бархат амурський. Цей парк цінний в науковому, освітньо – виховному та рекреаційному відношеннях. Ось, основна родзинка Мало-Тур’янського лісництва.

А ще, примірявши на себе професію лісничого, я зробила висновок, що часом ремесло охоронця порядку і життя в лісі буває небезпечним. Бувають випадки, коли зустрічаються не зовсім порядні і чесні громадяни – шкідники природи, браконьєри. І впоратися з ними без наряду поліції іноді дуже складно, тоді доводиться викликати на підмогу правоохоронців.

 

 

Ось, наприклад, два роки тому назад, біля скель вищезгаданої гори Замчище, був вбитий великий лісовий полоз невідомими зловмисниками. Карпатськиий (лісовий) полоз, або ескулапова змія, — найвідоміший серед полозів. Назва змії пов’язана з ім’ям грецького бога лікування Ескулапа, який зображувався у вигляді старця з жезлом, навколо якого обвилася змія. Донька Ескулапа на ім’я Гігейя (від імені якої, до речі, виникло слово «гігієна») також зображувалася зі змією, що п’є з чаші. Таким чином, на емблемі медиків зображено саме лісового полоза.

 

Взагалі лісовий полоз має дуже цікаву історію. Його шанували давні римляни, часто тримали при банях та купальнях. Це дуже красива та граціозна змія…. Не отруйний ескулапів полоз може досягати до двох метрів. Він є найбільшою змією Карпат. Його латинська назва “longissia” означає – найдовший. Ескулапів полоз є теплолюбним видом і належить до зникаючих видів, тому він занесений до Червоної книги України (ІІІ категорія, рідкісний). Чисельність полоза на сьогодні є доволі низькою. Однією із причин зменшення його чисельності є пряме переслідування з боку людини. Багато людей думають, що змія є тим не безпечнішою, чим більші розміри вона має. У випадку із ескулаповим полозом це зовсім не так. Не людям треба його остерігатися, а йому людей! В Карпатах він зустрічається в лісистих передгір’ях, у букових лісах, на вологих луках, у кам’яних передгір’ях, де зростає розріджений ліс, де є вихід скельних порід порослих лісовою рослинністю, так як в урочищі «Осій» Мало-Тур’янського лісництва, на берегах гірських рік (ріки Свіча, Мізунка).

 

Полоз лісовий – тварина з денною активністю. Добре повзає по деревах, утримуючись за найдрібніші нерівності кори. Свої сховища плазуни влаштовують у дуплах дерев, в норах ссавців, порожнинах під камінням, пнями, купах хмизу, тріщинах скель. Живиться полоз лісовий мишовидними гризунами, ящірками, птахами, яйцями птахів.

 

Шановні громадяни не нищить природу, і не завдавайте шкоди беззахисним і безвинним тваринам, плазунам, птахам. Людина, сама будучи частиною природи, мала би інтуїтивно відчувати, що благотворно, а що згубно впливає на цей прекрасний світ, що існує навколо нас. Тільки уважне і чуйне ставлення до навколишньої природи може допомогти не вчинити непоправних помилок, так як наприклад, з диким биком-туром, якого вже ніяким чином не відродити, і який втрачений для людства назавжди, не зробімо такої ж помилки відносно лісового полоза.

Ось такі трудові будні Мало-Тур’янського лісництва. І хочу побажати таким людям, як Луцький Олег Володимирович, його помічник Дацьо Руслан Ігорович та всьому колективу Мало-Тур’янського лісництва, щоб їм завжди супроводжувала удача, адже вони щиро живуть своєю благородною і такою потрібною всім нам професією.

 

написати коментар

0 Коментарiв

Коментарів поки немає!

Ви можете бути один, щоб почати розмову.

Додати коментар

Ваші дані будуть у безпеці! Вашу адресу електронної пошти не буде опублікований. Крім того, інші дані не будуть передані третім особам. Всі поля обов'язкові для заповнення.